суботу, 29 грудня 2012 р.

Здрастуй, друже мій - це Я, 
Добродушна я Змія! 
У рік я новий входжу, 
Тобі щастя знаходжу. 
Бережи свої побажання
І нехай збуваються всі привітання!



                                                     Дорогі друзі!

Усі ми з дитинства пам’ятаємо і любимо Новий рік. А Ви знаєте як приємно порадувати своїх друзів і близьких на новорічні свята. І правильно думаєте – подарунком, але до нього необхідний обов’язковий атрибут – листівка, яка допоможе відтворити Ваші щирі почуття, настрій і побажання.
Своєю появою новорічні листівки зобов'язані середньовічним гравюрам, на яких відображалися християнські мотиви. Вони служили прикрасою будинків. Пізніше на гравюрах стали зображати різноманітні картинки і використовувати їх в якості запрошень на різні урочистості.
Традиція дарувати листівки на Різдво і Новий рік виникла в Англії. Перша новорічна листівка була створена в 1794 році англійським художником Добсоном. На ній він зобразив зимовий засніжений ліс і щасливу сім'ю, яка зібралася біля ялинки. Так зародився звичай дарувати один одному оригінальні новорічні привітання.
В Україну оригінальні новорічні листівки прийшли з Англії. Їх використовували для прикраси інтер'єрів, оформляли у вигляді картин, колекціонували, вкладали в альбоми. Сюжети на листівках були переважно засновані на зображенні обрядів, старовинних ворожінь, зимових пейзажів, новорічних персонажів і ангелів. Часто на листівках друкували картини російських відомих художників.
Сьогодні розвиток технологій надає можливість відправляти анімаційні новорічні листівки або новорічні музичні листівки, не виходячи з дому.
Джерело: http://ua-traveling.com/virtualna-novorichna-lystivka-2013

понеділок, 17 грудня 2012 р.

19 грудня – це свято для всіх дітлахів України. В цей день вони знаходять під подушкою вранці миколайчики. Це казкове чудо радує дітей та створює справжній передноворічний настрій.
Звідки ж з'явилась така чудова народна традиція? Історія свідчить, що Миколай був архієпископом. Народився у багатій сім'ї і зріс доброю й чуйною до чужої біди дитиною. Батьки його померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, які нерідко йшли спати голодними.
Миколай усе своє майно роздав бідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинного чоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя, проте помилували обох. Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога  благодать творіння чудес.
В різних куточках України існують цікаві звичаї святкування Миколая. Так, на Поділлі в цей день кожен господар встає раніше, ніж звичайно і йде давати худобі їсти з словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!»
В День Святого Миколая люди творять добрі діла, а дітвора отримує всі написані в листах до Чудотворця подарунки.
Джерело:


четвер, 13 грудня 2012 р.

13 грудня
День святого Андрія Первозванного 
Святий Андрій Первозванний був учнем св. Івана Хрестителя. Апостола Андрія українці вшановують по-особливому, оскільки саме його вважають тим, хто приніс християнство на територію Київської Русі. За переказами, апостол Андрій проповідував Євангелію на берегах Чорного моря, у Херсонесі Таврійському (Крим), був у Синопі, Іраклії та Халкидоні, відвідав Вірменію та Грузію, дійшов до південних областей Русі й по Дніпру піднявся до того місця, де нині стоїть Київ. Він благословив київські гори і водрузив хрест. Нині в Києві на цій горі стоїть церква в ім’я Андрія Первозванного. Святий апостол помер у 70-му році по Різдву Христовому мученицькою смертю за відмову принести жертву богам, був прив’язаний до хреста, який мав вигляд літери «Х» (хрест такої форми має сьогодні назву «андріївський»). На ньому апостол пробув три дні та три ночі, навчаючи та застерігаючи народ.
З сьогоднішнім святом пов’язано багато ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків, які дозволяються тільки в Андріївську ніч. Пропонуємо для дівчат найефективніші з них.
1.     Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме. 
2.     Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
3.     Дівчата випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж.
Джерела:
http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl/261-13-grudnia-vorozhinnia-gadannia-ta-zbytky-na-andriia

суботу, 1 грудня 2012 р.

                                           «Всесвітній день боротьби зі СНІДом»
1 грудня людство відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Кожні 6 секунд 1 житель планети заражається вірусом імунодефіциту людини, а щогодини помирає близько 200 жертв вірусу.
На превеликий жаль, в Україні епідемія ВІЛ/СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів. Сьогодні в нашій державі зареєстровано майже 200 тисяч ВІЛ-інфікованих. Втім за розрахунковими даними їх значно більше – близько 360 тисяч осіб.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається з 1988 року, проте головна мета цього заходу лишається незмінною: поінформованість щодо питань СНІДу,  про небезпеку та способи його поширення, привернення громадської уваги до цієї соціально-небезпечної хвороби.
Джерело:
http://guoz.lviv.ua/ukr/news/lvivnews/1213.html

вівторок, 20 листопада 2012 р.


Незвичайні бібліотеки
Ось така скульптура стоїть у Ніцці, Франція. Називається вона «La Tete au Carre» (мислення в коробці). Проект був розроблений для Центральної бібліотеки. Висота будівлі 26 метрів, а всередині голови розташовані три поверхи бібліотеки. Автор проекту - французький скульптор Саша Сосни. Якщо все життя вам хотілося влізти в чиюсь голову тоді Вам варто побувати в цій незвичайній бібліотеці.

четвер, 15 листопада 2012 р.

                                                                                       День толерантності
16 листопадаДень толерантності, який був оголошений ЮНЕСКО в 1995 році з нагоди 50-річного ювілею цієї організації, держави-члени якої ухвалили Декларацію принципів терпимості. Толерантність це прагнення і здатність до встановлення і підтримання спільності з людьми, які відрізняються в деякому відношенні від переважаючого типу або не дотримуються загальноприйнятих думок. Діти і молодь – мають свій стиль, манери спілкування, нове мислення, вони несуть в життя свої норми. Було б добре, щоб однією з цих норм була толерантність. Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення. У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, який несе в собі тільки позитивні надбання для кожної людини.

середу, 14 листопада 2012 р.


                                                                          
         
«І доріг є багато, а Вітчизна – одна»
(до 100-річча А. Малишка)
         
 14 листопада 2012 року виповнюється 100 років від дня народження українського чарівника поетичного слова АНДРІЯ МАЛИШКА. Цій події в бібліотеці присвячена виставка-персоналія «І доріг є багато, а Вітчизна – одна».
Андрій Самійлович Малишко – народився у невеличкому містечку Обухові на Київщині 14 листопада 1912 року в сім’ї  шевця. Вірші почав писати ще дитиною. Ще хлопчиком він самотужки навчився грати на гармонії, бував музикою на весіллях.  У рідному селі хлопець закінчив семирічку, а потім поїхав до Києва навчатись у медичному училищі. Однак література все більше притягує юнака. Тому в 1929 р. він вступає до Інституту соціального виховання. Закінчує літературний факультет у 1932 р., вчителює в Овручі, потім служить в армії, працює в газеті «Комсомолець України» і в журналі «Молодий більшовик». Але із справжньою інтенсивністю літературна діяльність Малишка розгортається в другій половині 30-х років. Протягом п’яти років побачили світ сім оригінальних поетичних книжок: у 1938 р. – "Лірика" та "З книги життя", в 1939 р. – "Народження синів", в 1940 – "Жайворонки", "Листи червоноармійця Опанаса Байди", "Березань", "Зореві дні". Тоді ж були написані і поеми "Ярина", "Кармалюк "Дума про козака Данила".
Поет широко використовує фольклорні образи, користується формою народних творів, часто просто стилізує свої поезії під народні пісні. Він втілює у своїх творах народні уявлення про гармонійність існування людини і природи, віру у моральність світу людей, чистоту людської душі. Часто звертається А. Малишко до образу матері, висловлюючи свою синівську любов і вдячність, втілюючи у цьому образі уявлення віру у відродження життя. Поезія А. Малишка життєстверджуюча, сповнена радісного відчуття оточуючого світу. Природа часто стає предметом замилування і змалювання.
Талановита пісня поета обірвалась на високому злеті. Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 року. Останнім твором поета, написаним у лікарні, була славнозвісна "Стежина" ("Чому, сказати, й сам не знаю..."), в якій він роздумує над людським життям...
 Він є лауреатом Шевченківської премії. За своє життя поет видав близько 40-ка збірок. А. Малишко залишив нам не тільки пісенну й поетичну спадщину, а написав також тексти пісень до фільмів ("Макар Нечай", "Богдан Хмельницький", "Роки молодії") та сценарії до кінокартин ("Навіки з російським народом", "Квітуча Україна", "Ми з України").
Джерела:

вівторок, 13 листопада 2012 р.

Бібліотеки-шпаківні

 

Творцями цікавого некомерційного  проекту стали Тодд Бол і Рік Брукс, штат Вісконсін, США. Зустрівшись в 2009 році, вони організували невелику компанію по створенню мініатюрних загальнодоступних бібліотек. Бібліотеки-шпаківні – це красиві, добре сконструйовані і захищені від негоди ящики на стовпах. Як кажуть учасники цього оригінального проекту – це робиться для підвищення рівня грамотності і любові до читання шляхом створення вільного обміну книг по всьому світу. У чарівних будиночках поміщається близько 20 книг, а напис над цими маленькими бібліотеками говорить: «Візьми книгу, але натомість залиш свою». На сайті проекту (http://www.littlefreelibrary.org/) можна отримати всю необхідну допомогу для того, щоб і собі виготовити свою маленьку бібліотеку і розмістити її на своєму подвір’ї, в парку чи сквері.








понеділок, 12 листопада 2012 р.

День української писемності і мови
                З нагоди Дня української мови  та писемності в бібліотеці-філії №10 була проведена година рідної мови «Українська мова давня і молода», де учні 7 класу школи с. Малиничі прослухали вірші та вислови відомих класиків про мову українського народу, ознайомились з її історією зародження та становлення, переглянули виставку книг «Пам’ятки української мови».
         Це свято відзначається з 9 листопада 1997 року, коли Президент України підписав Указ про його святкування.
Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок із кирилиці – системи писемних знаків, за допомогою яких Кирило – один із двох братів – солунян, посланих до Моравії, – записав деякі релігійні тексти. До прибуття Кирила і Мефодія, на Русі вже існувало письмо: у вжитку його було кілька типів, які мали локальний характер. Слов’янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі. Ознаки української мови фіксуються в пам’ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих ХІ ст. Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» І.П. Котляревського 1798 року. Ще одна дата – 1840 рік, коли вперше видано твори Т.Г. Шевченка, – можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на шлях розвитку.
Українська мова функціонує в нашій державі як національна мова українського народу. Поза межами держави вона в усній формі поширена в Росії, Молдові, Білорусії, Казахстані. Кожен громадянин України має досконало володіти нею, бо мова є одним з символів нації. Наші пращури вибороли для нас право вільно говорити, писати та читати українською мовою, тож цінуймо і збережімо це право для наших майбутніх поколінь.

четвер, 1 листопада 2012 р.


Бібліотека в телефонній будці
 Жителі села Уестбері-саб-Мендіп(Великобританія)  викупили у оператора зв'язку за символічну ціну 1,65 долара червону телефонну будку і зробили з неї найменшу бібліотеку в світі. У ній всього близько сотні книг. У будці обладнані полиці, на яких розмістилися книги різної тематики. Бібліотека працює цілодобово. Ночами в будці горить світло. А раптом комусь із жителів не спиться, а вдома почитати нічого? Незважаючи на це, у неї 800 читачів – це всі жителі села.  Принцип її роботи простий: відвідувачі ставлять на полицю прочитану книгу і беруть нову. Крім книг бібліотека може запропонувати диски.



Бібліотека в метро
         Ви щодня проводите частину дня в транспорті, сумно вдивляючись у вікно. Цей час можно провести з користю для себе. Наприклад, як це пропонують в Нью-Йоркському метро на станції 50th street. Один з кращих способів вбити час – це читання. Ось для таких підземних книголюбів і існує бібліотека, де можна знайти книги для задоволення по дорозі на роботу і додому.

Джерела:

 

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

Національна бібліотека Республіки Білорусь


Храм знань у алмазі... Саме так виглядає споруда. Вона є однією з кращих серед національних бібліотек Європи, де поєдналися унікальна архітектура і новітня бібліотечна техніка.
         Ємність фондосховища – 14 млн. одиниць зберігання, висота споруди – 72 м, кількість читальних залів – 20 (2000 читацьких місць), загальна площа приміщень — 112670 м2.
         Будівництво споруди розпочалося у 2003 році. Для читачів бібліотека відкрилася 16 червня 2006 року. Перед її фасадом на невеликому майданчику розміщається відлитий із бронзи пам’ятник білоруському першодрукарю Франциску Скорині. Зовні споруда нагадує наближений до кулі облицьований склом многогранник – “діамант”, що підіймається в центрі триповерхової підставки (стилобата). Форма будівлі символізує особливу цінність знань і нескінченність пізнаваного світу. А ввечері над 24-поверховою будівлею засвічується оригінальна підсвітка, яка дозволяє вигравати всім граням  “діаманту” і засвічує прапор Республіки Білорусь. Бібліотека побудована на рівні світових стандартів і є унікальною архітектурною спорудою, де поєднана прозора стеля з скляною підлогою. Створенню індивідуального образу Національної бібліотеки сприяє і художньо-декоративне оформлення бібліотеки. Головний вхід розписаний у вигляді сторінок розкритої книги про слов’янську писемність. Ліворуч 19-ма мовами написана фраза  Ф. Скорини: “Да будет совершен Божий человек”, а праворуч – висловлювання із творів про значення книги і духовності в житті суспільства.
               Послуги та інфраструктура:
-         замовлення документів,
-         експертиза книг і рукописів,
-         обслуговування незрячих і слабозорих користувачів,
-         електронна доставка документів,
-         віртуальна довідкова служба «Запитай бібліотекаря»,
-         віртуальний центр правової інформації,
-         віртуальний читальний зал,
-         Інтернет-центр,
-         музей книги,
-         ігрова дитяча кімната,
-         фізкультурно-оздоровчий комплекс,
-         ресторан та кафе,
-         оглядовий майданчик,
-         галерея «Лабіринт»,
-         галерея «Ракурс»,
-         галерея «Панорама»,
-         реклама на будівлі Національної бібліотеки.       
                                    Віртуальний читальний зал
          Віртуальний читальний зал  забезпечує віддаленим користувачам доступ до електронних інформаційних ресурсів: повнотекстових, реферативних, бібліографічних та фактографічних баз даних, де міститься інформація по трьох розділах: «Ресурси світових виробників», «Ресурси Національної бібліотеки Білорусь», «Ресурси організацій-партнерів».
         Унікальні рукописи, стародруки, надсучасна література, аудіо- та відеоматеріали – тут можна знайти будь-яку інформацію, адже в цій бібліотеці зберігають 9 мільйонів книжок п'ятдесятьма мовами світу.
Джерела:

                                                                                  «Право на розвиток є показником
                                                                                    поваги всіх інших прав людини»
                                                                                                                
                                                                                                                  (Кофі Аннан)

 24 жовтня  День Організації Об’єднаних Націй

         День ООН – це день народження Організації Об'єднаних Націй. 24 жовтня 1945 року, після того, як більшість держав-засновників ратифікували договір про створення всесвітнього органу, була офіційно створена Організація Об'єднаних Націй,  яка здійснює контроль над дотриманням прав громадян на інформацію, прагне покласти край насильству, зменшити масштаби бідності, сприяє розвитку націй і забезпечує рівність всіх народів. Члени-засновники ООН – 51 держава (у тому  числі і  Україна). Станом на 14 липня 2011 року ООН нараховувала 193 держави-члени. Серед найбільших досягнень ООН – це підписання декларації прав людини, яка з’явилась в грудні 1948 року.
         24 березня 2011 року представники Уряду України та установ системи ООН підписали Рамкову програму партнерства на 2011-2016 рр. про наступне:
  • економічне зростання і подолання бідності;
  • соціальний розвиток;
  • врядування та управління;
  • навколишнє середовище та зміна клімату.
         На сьогодні  в Україні працюють дуже багато установ ООН: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд народонаселення ООН (ЮНФПА), Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП) та інші.
         Традиційно 24 жовтня в усьому світі проводяться зустрічі, дискусії та виставки, присвячені цілям Організації та її досягненням, відбувається міжнародний концерт. В цьому році Україна під час засідання Ради ООН з прав людини відзвітує перед Організацією щодо ситуації з правами людини в нашій країні.

Джерела:
http://beyond.ua/mijnarodniy-den-organizaciji-obednanih-naciy-den-oon/

пʼятницю, 19 жовтня 2012 р.



В бібліотеці-музеї для дітей ім. Д. М. Брилінського 18.10.2012 року відбувся мистецький захід «Музика в книжковому храмі» з 4-А класом ЗОШ №24. В гості  завітали представники Хмельницького музичного училища ім. В. Заремби –  студентки 4-го курсу Фанда А. В. і Ястремська М. В., які під музичний супровід познайомили дітей з життям та творчістю Соломії Крушельницької (140 років з дня народження) – відомої української оперної співачки та педагога, здійснили екскурсію вулицями і будиночками книжкового міста, погралися в гру «Яка це книга?»
         Бібліотекарі разом з юними «пізнайками» пройшлись стежками створення книги, провели аукціон загадок «Казковий герой». Учні дізналися про правила поводження з книжками та  побували в музеї ім. Д. М. Брилінського.
         Це музичне дійство створило ще одну сторінку в історії нашої бібліотеки та залишило глибокий духовно-пізнавальний слід в  дитячих душах.

понеділок, 15 жовтня 2012 р.




Друже!

Сьогодні ми започатковуємо нову рубрику блогу – це «Незвичайні бібліотеки». Ти сучасна освічена людина, яка прагне гарно відпочити після напруженого дня та забути про все за допомогою книги, хочеш взнати щось нове, розширити свій кругозір і життєвий досвід, тоді закрий очі і уяви себе в кожній з незвичайних бібліотек нашого рейтингу, який ми будемо вести на нашому блозі, і ми обіцяємо, що ти отримаєш задоволення від пережитих вражень.
Дивна річ! Незважаючи на наявність Інтернету в кожному домі і безліч електронних книг, що продаються по світу щорічно, є багато людей, які відвідують бібліотеку. Для таких шанувальників книги будують оригінальні бібліотечні будівлі, деякі з яких стають справжніми шедеврами архітектури! Вони сприймаються дуже нестандартно, екзотично і цікаво.
Наша мандрівка розпочинається з бібліотеки №1 – «Книжкова полиця». Це Публічна бібліотека в Канзасі (Kansas City Public Library – штат Міссурі, США), яка є однією з головних визначних пам'яток міста. Дуже вже фасад у неї незвичайний – у вигляді книжкової полиці. Коли вперше бачиш Публічну бібліотеку на фотографії, відразу й не скажеш, що це – будівля. Фасад, відомий під назвою Книжкова Полиця, являє собою 8-метрові обкладинки-корінці книг. Вони покривають одну зі стін бібліотеки. Всього "книг" – 22 штуки. Вони підібрані так, щоб відображати самі різні кола читання. Читачам Канзасу було самим запропоновано вибрати книги, які вони хочуть бачити в якості обкладинок фасаду. Усім своїм виглядом ця бібліотека демонструє захопленість громадян міста читанням. А як же інакше – хіба можна не захотіти відвідати бібліотеку, де весь фасад складається з найкращих книг, розміром майже 8 на 3 метри кожен, виготовлених з міцного термопластика.
Серед улюблених у Канзасі книжок можна побачити такі відомі твори, як "Пастка-22" (Джозеф Хеллер), "Сто років самотності" (Габріель Гарсія Маркес), "451 градус за Фаренгейтом" (Рей Бредбері), "Пригоди Гекльберрі Фінна" ( Марк Твен), "Дао Де цзін", збірку віршів Ленгстон Хьюз, "Людина-невидимка" (Герберт Уеллс), "Володар кілець" (Джон Толкін), "Ромео і Джульєтта" (Вільям Шекспір) та інші твори.
Унікальний проект займає цілий квартал. За більш ніж сотню років свого існування головна будівля бібліотеки кілька разів змінювало свою адресу, і в 2004 році переїхало в колишню будівлю Першого національного банку, після того, як там була проведена серйозна реконструкція. Роботи обійшлися в 50 мільйонів доларів. А починалося все ще у 1873 році. Тоді бібліотечний фонд складався з безлічі томів Американської Енциклопедії, які розміщувалися в єдиній дубовій шафі. Зрозуміло, сама будівля зазнала великих змін. Це був дуже не простий проект. Роботи по його реалізації почалися в 2002 році. Гроші на переобладнання колишнього банку надходили у вигляді благодійних внесків, а також у вигляді відрахувань з податків. Жителі, звичайні читачі бібліотеки міста, протягом 2-х років вибирали назви більше двадцяти художніх творів, які в подальшому і прикрасили фасад публічної бібліотеки. яка радує око мешканців і гостей міста. Сама будівля була досить стара. Адже особняк був побудований в 1904 році. Він кілька разів перебудовувався, ремонтувався в різні роки минулого століття, в результаті чого в ньому переплелися різні епохи, а порушувати дух історії архітекторам не хотілося.
Зараз в бібліотеці налічується понад 2 300 000 одиниць (книги, компакт-диски, аудіо-та відеоматеріали). Запланувавши настільки незвичайне оформлення, творці хотіли залучити в стіни бібліотеки нових відвідувачів, а на вулиці міста – нових туристів. Судячи по популярності будівлі, ідея вдалася на славу. І сьогодні Публічна бібліотека в Канзасі, що представляє собою сучасний комплекс, виконаний за останнім словом науки і техніки, упевнено дивиться в майбутнє. Бібліотека не тільки знайшла новий зовнішній вигляд, але й розширила спектр послуг, що надаються в ній: конференц-зал, переглядовий зал, кафе.
Варто також згадати, що її унікальний дизайн спонукав багатьох жителів міста згадати, що таке бібліотека і її цінності. Тепер жителі міста можуть по праву сказати, що у них – найбільша книжкова полиця в світі.

Джерела: