З Новим Роком

Дорогі  користувачі нашої бібліотеки щиро вітаємо Вас з Новим 2016 Роком!

Хай Новий рік у вишиванці
Розбудить Вас щасливо вранці,
І принесе у Вашу хату –
Усмішок й радощів багато.
Розбудить приспані надії,
Зерном і щастям Вас засіє,
Зігріє миром і любов’ю
І подарує Вам здоров’я!

Цікаво знати

18 грудня святкується  Преподобного Сави. 

Преподобний Сава Освященний народився в V столітті, в Каппадокії в побожній християнської сім’ї Іоана та Софії. Його батько був воєначальником. Від’їхавши у службових справах до Александрії, він узяв із собою дружину, а п’ятирічного сина залишив на опіку дядькові. Коли хлопчику йшов восьмий рік, він вступив до монастиря святої Флавіани, що був поблизу. Обдарований хлопчик скоро навчився читати і добре вивчив Святе Письмо. Даремно батьки вмовляли святого Саву повернутися у світ і вступити в шлюб. У 17 років він прийняв чернечий постриг і так досягнув успіху в пості і молитвах, що був удостоєний дару чудотворення.

Пробувши десять років в обителі Флавіани, преподобний відбув до Єрусалиму, а звідти до обителі преподобного Євфимія Великого. Але преподобний Євтимій (пам’ять 20 січня) направив святого Саву до авви Феоктиста, настоятеля прилеглого монастиря із строгим загальножительним уставом. У тій обителі пробув преподобний Сава послушником до 30-річного віку.

Після смерті старця Феоктиста, його наступник благословив преподобного Саву зачинитися в печері: лише в суботу святий полишав усамітнення і приходив до обителі, брав участь у Богослужінні і споживав їжу. Через деякий час преподобному дозволили зовсім не полишати усамітнення, і святий Сава трудився в печері протягом 5 років.

Преподобний Євтимій уважно стежив за життям юного ченця і, бачачи, як він духовно зріс, став брати його з собою в пустелю Рув (коло Мертвого моря). Вони виходили 14 січня і перебували в ній до Вербної Неділі. Преподобний Євтимій називав святого Саву отроком-старцем і дбайливо виховував його у найвищих чернечих чеснотах.

Коли преподобний Євтимій відійшов до Господа (+ 473), святий Сава пішов з Лаври і оселився в печері поблизу обителі преподобного Герасима Йорданського. Через кілька років до преподобного Сави почали збиратися учні – всі, хто хотів чернечого життя. Так виникла Велика Лавра. За вказівкою з Неба (через вогняний стовп) ченці облаштували в печері церкву.

Преподобний Сава заснував ще кілька монастирів. Багато чудес були явлені за молитвами преподобного Сави: посеред Лаври забило джерело, під час посухи пролився рясний дощ, відбувалися зцілення хворих і біснуватих. Преподобний Сава написав перший устав церковних служб, так званий “Єрусалимський”, прийнятий усіма палестинськими монастирями. Святий мирно преставився до Бога в 532 році.

17 грудня - "Варвари"

Сімнадцятого грудня - день Варвари Великомучениці, або в народі Варвари.

Свята Варвара народилася у місті Іліополі, що у Малій Азії. Мати Варвари рано померла, і мала дитина залишилася на вихованні у батька-язичника. Та дитина замислювалася над християнськими істинами. Дізнавшись про відступницькі нахили своєї доньки, батько віддає свою дитину на розсуд місцевої влади. Зрозумівши непохитність дівчини у її поглядах, влада піддає дівчину жорстоким тортурам. Наступного дня вранці після тривалих катувань Варвара прокинулася без жодної рани на тілі. Розгнівавшись, імператор Максиміліан наказав її батькові вбити дочку мечем. Таким чином, великомучениця Варвара, не зрікшись своїх переконань, загинула від руки колись люблячого батька. Через кілька століть нетлінні останки св. Варвари були перенесені до Візантійського Константинополя. 

До України мощі святої Варвари потрапили з доброї руки дружини київського князя Святополка Ізяславовича Варвари. Князь Святополк-Михайло побудував Михайлівський Золотоверхий собор, де і зберігалися мощі св. Варвари більш ніж 800 років. Сьогодні їхнім постійним місцем спочинку є собор св. Володимира у Києві. Для поклоніння мощі святої Варвари з певною періодичністю встановлюються у храмах багатьох міст України.

Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була дуже здібною до вишивання, так що вишила ризи самому Ісусові Христові. 

Святкують тільки жінки. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: "Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".

У цей день дівчата готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов'язково мали бути й "пірхуни" - заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили "пірхуном". Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.

"Варвари" - день повороту на весну. Приповідка каже, що "Варвара ночі урвала, а дня приточила".

На другий день - преподобного Сави, а на третій - Миколая. В Україні в цей час зазвичай випадають великі сніги, починаються люті морози, замерзають ріки. З цього приводу в народних приповідках говориться:"Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить!","Варвара мосте, Сава гостре, а Миколай гвозде!", "Варвара заварить, а Микола поставить кола!"

Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар - "щоб хліб родив та садовина рясніла!"

За повір'ям, на Варвари починають збиратися в тічки вовки.