«Живи і міцній Українська Державо!»

 

День незалежності України – важливий день для кожного українця, для тих, хто вважає себе патріотом України, стоїть на захисті українських кордонів, вболіває за Батьківщину та примножує її здобутки відданою працею.

29-ту річницю своєї незалежності Україна змушена відвойовувати, зі зброєю в руках боронячи від агресора власні території, відстоюючи право українців жити на своїй, Богом даній землі. Нам судилося стати учасниками творення новітньої української держави, втілювати у реальність одвічну мрію нашого народу.  Це – велика честь і велика відповідальність перед власним сумлінням і прийдешніми поколіннями. Саме від кожного з нас залежить, якою бути нашій державі, як житимуть наші діти, онуки й правнуки.

Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі. Нехай не міліє джерело нашої віри, надії і любові до рідної землі, додається енергії, снаги і впевненості у власних силах і переконаннях.

У ці святкові серпневі дні, приурочені до Дня Незалежності України, працівник читального залу Інна Раїнчук бібліотеки-філії №10 ім. Д. М. Брилінського підготувала для читачів тематичну книжкову виставку «Живи і міцній Українська Державо!». Усіх бажаючих запрошуємо ознайомитися.

День родини!

Сьогодні, в день святих преподобних Петра і Февронії, в Україні з 2012 року відзначається День родини.

Свято було засноване з ініціативи православної церкви, яка 8 липня вшановує пам’ять святих князя Петра і княгині Февронії Муромських, яких вважають взірцем подружньої любові та вірності, а також покровителями шлюбу.

«Житіє святих Петра і Февронії» було написане у ХVІ столітті й ідеться там, звісно, про життя цих двох, тоді ще не святих, людей. Головною героїнею «Житія» сміливо можна назвати Февронію – жінку надзвичайно мудру і розважливу.

Жив і княжив у Муромі князь Павло, а в нього був молодший брат Петро. Якось до дружини князя внадився лукавий змій, який спокушав її весь час на перелюб. Жінка була як жінка, але коли прилітав змій, то шаленіла й робилася сама не своя. Довго журилася з того горя вся княжа родина, аж поки молодший брат Петро, зрештою не вбив клятого змія. І все було б добре, якби не краплина крові гада, що пропекла шкіру княжича. Від тієї краплі пішла по його тілу страшна болячка – рани, що весь час гноїлися й кривавили. Звісно, рідні кинулися по лікарях і знахарях, але марно – ніхто не міг вилікувати від гаспидської хвороби молодого князя.

І ось, майже зневірившись у порятунку, в лісовій глушині, на кордоні з іншим князівством, Петро зі слугами натрапляє на хижу, в якій мешкає Февронія, донька бортника. Дівчина погодилася вилікувати знаного гостя за однієї простої умови: він мусить взяти її за дружину. Князь був у безвиході й одразу ж сказав «так», хоча, насправді й гадки не мав брати шлюб з простолюдинкою. Але й дівчина була не з лика шита: вона приготувала мазь, наказала віднести князя в баню, добряче його викупати, а потім змастити все його тіло маззю, залишивши на нозі одну невеличку ранку. Слуги так і вчинили, і скоро від болячки й сліду не залишилося.

Петро скочив на коня, та й подався додому. Але, як виявилось, радість князя була скороминущою – не встиг він під’їхати до стін рідного міста, як побачив, що хвороба повертається. І стало йому так зле, що мусив він, бідолашний, повертатися до Февронії, й умовляти її, аби та зцілила його. Зрештою дівчина його вилікувала й вони побралися.

На цьому б можна було б поставити крапку, але історія Петра і Февронії має продовження. Князь Павло помер і замість нього почав правити Петро. Місцеві бояри люто зненавиділи Февронію (звісно, на місці доньки бортника, яка стала княгинею, могла б бути котрась із їхніх дочок, або сестер) – тут почалися лихі намовляння й заміри, але Петро ні на що не реагував, адже любив дружину. Бояри висунули вимогу: «Дай їй усілякого добра, посади на корабель, й відправ подалі з міста, бо ми далі її не терпітимемо». «Запитаймо мою дружину», – сказав на те Петро. Покликали Февронію, й на запитання, чи погоджується вона добровільно залишити місто, вона відповіла згодою, але за умови, що бояри віддадуть їй те, що вона в них попросить. Ті радо погодилися, а Февронія попросила у них власного чоловіка. «Це все, що я хочу забрати», – резюмувала мудра жінка.

Шкода боярам було відпускати князя, який був добрим правителем, та робить було нічого – відпустили. І ось попливли вигнанці рікою все далі й далі від рідного краю. На кораблі разом із княжою родиною був почет, і один із чоловіків почав задивлятися на Февронію. Та одразу ж зрозуміла його наміри, підізвала до себе й попросила зачерпнути води по правий бік корабля, потім по лівий і попити. Той так і зробив. «А що, чи є різниця?», – запитала княгиня. «Ні, вода та й годі», – знизавши плечима, відповів чоловік. Февронія ж сказала наступне: «Отак і природа наша жіноча, всюди однакова. Чому ж, маючи дружину, задивляєшся на інших?».

Плили вони собі плили, але у князя розпочалася страшна депресія. Але й тут Февронія не розгубилася й діяла як дипломований психотерапевт: «Бач, понівечене дерево знову зеленіє, так і людина, з Божою поміччю не втрачає надії й живе на світі».

Невдовзі їх наздогнали бояри й попросили повернутися й знову посісти престол, бо в місті почалася ворожнеча й кривава боротьба за владу. Петро і Февронія, як і належить ревним християнам, пробачили кривдників і повернулися до Мурома. Правили вони ще довго й щасливо, у любові та злагоді. Перед смертю прийняли чернецтво й померли в один день.

Ось такий зразок для наслідування подружнього життя і став підставою для заснування свята.

На міжнародному рівні День сім’ї засновано Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1993 році й відзначається він щорічно 15 травня.

20 цікавих фактів про свято Івана Купала!

Івана Купала – традиційне східнослов'янське свято, яке присвячене літньому сонцестоянню і відзначають 7 липня. Хоч Івана Купала має язичницьке коріння воно збігатися з християнським святом Різдва Івана Предтечі і його сучасна назва походить від церковного імені Івана Хрестителя. Історія свята дуже неоднозначна та суперечна і тому пропонуємо вашій увазі цікаві факти про Івана Купала.

1. В Україні, під час археологічних розкопок, виявлено свідчення святкувань Івана Купала, яким понад три тисячі років.

2. Свято Івана Купала має дуже багато інших назв. В Україні в деяких областях його також називають Купайла або Сонцекрес, за часів Київської Русі свято називали Крес, а в Білорусії його називають Купалле або Іван Відьмацький.

3. Згідно зі слов'янськими традиціями головними персонажами свята були Купало – покровитель кохання та продовження роду та Мара (Марина або Марена) – божество, яке символізує зиму і приносить недуги та голод.

4. Традиційно молоді дівчата та хлопці робили з гілок, квітів та зелені опудала головних персонажів свята і Марену спалювали або топили у воді. Це символізувало перемогу добра над злом.

5. Одним з основних атрибутів свята є величезне багаття, яке в західнослов'янських народів називалось «соботка». Мабуть, тому в Польщі свято Івана Купала в простонароді також називають Соботки.

6. Хмиз та різноманітний непотріб для купальського вогнища збирали всім селом, а відмова в наданні матеріалів для багаття гостро засуджувалась односельцями та навіть вважалась гріхом.

7. В Україні на свято Івана Купала спалювали старі та поламані знаряддя праці, що, за повір'ями берегло від злих духів та відьом.

8. Цікавим фактом є також те, що купальське вогнище розпалювали «живим полум'ям», яке добували тертям. Багаття розпалювали після заходу сонця і дивились, щоб воно не згасло до світанку.

9. В Україні купальське багаття розпалював старший член громади, а в середньовічній Франції це робив священик. В Словенії вогнище мали право запалювати лише жінки, а білоруси для цього вибирали вповноваженого мущину – Купаліша.

10. До купальського багаття були зобов'язані прийти всі жінки, а тих, які цього не робили могли звинуватити у відьмацтві.

11. В Україні та Білорусі існує традиція на Купайла стрибати через вогнище. Молодь, а особливо закохані хлопці та дівчата, взявшись за руки парами перестрибують через багаття і за повір'ями, якщо їх руки не розійдуться, на них в майбутньому чекає міцний та щасливий шлюб.

12. Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

13. В українській міфології цілющі трави вирощували мавки, які знали всі їхні лікувальні властивості, а на свято Купайла будь-яка цілюща трава ставала значно сильнішою.

14. За старослов'янським повір'ям в купальську ніч оживає всяка нечисть і потрібно остерігатися витівок домовиків, водяників, лісовиків та русалок.

15. На Івана Купала дівчата збирали полин, оскільки вважали, що його бояться відьми та русалки. Полин носили на поясі, вплітали у вінки, встромляли у вікна будинків і воріт, щоб перегородити шлях відьмам.

16. Вважалось що на Івана Купала навіть кропива отримує магічну силу. На Полтавщині перед купанням в річці її кидали у воду, щоб захиститись від русалок.

17. Ще одним дуже важливим символом свята є вінки, які дівчата заздалегідь плели з різноманітних трав та прикрашали кольоровими стрічками. На Купайла дівчата пускали вінки на воду, якщо вінок пливе добре то дівчина скоро вийде заміж, а якщо крутиться на місці чи тоне, – то ще дівуватиме.

18. Також, за повір'ям, куди попливе вінок – з тієї сторони варто чекати «судженого». Купальські розваги супроводжувались піснями, в яких оспівувались дівочі мрії про заміжжя, оскільки восени традиційно наставала пора весіль.

19. Вважалось що вінки також наділені цілющою силою, а зілля, з якого їх зроблено може вилікувати від різноманітних хвороб. У вінки часто вплітали троянду, базилік, барвінок, ожину та папороть.

20. У слов'ян існувало повір'я, згідно з яким тільки один раз в році, в ніч на Івана Купала цвіте папороть. Міфічна квітка нібито дає тому, хто її зірвав можливість бачити всі скарби, ставати невидимим та навіть розуміти мову тварин.

«КАНІКУЛИ З КНИГОЮ 2020»

Літо – це канікули, а канікули – це класні пригоди, розваги, ігри, а ще – подорожі, нові знайомства та несподівані зустрічі.

До Ваших послуг у бібліотеці-філії №10 книжкові новинки, дитячі періодичні видання, цікаві виставки, можливість пограти в ігри, подивитися мультфільми, читати, малювати, ліпити з пластиліну, складати пазли, робити саморобки.

Читайте та відпочивайте з задоволенням разом із нашою книгозбірнею!

Міжнародний День захисту дітей в Україні та в світі - історія

Міжнародний день захисту дітей - в Україні святу виповнюється вже 22 роки. А у всьому світі його відзначають вже 61 рік з однією метою - захистити малюків планети від насильства, голоду, неможливість отримання освіти, медобслуговування та інших бід. Діти складають приблизно 20-25% населення в кожній країні.

В Україні цей день не є вихідним, але для дітей завжди виглядає особливо святково: це веселі заходи, концерти, морозиво, перший день літа та початок літніх канікул. Втім, розважального підтексту у святі мало.

Свято заснували в 1949 році в Парижі рішенням конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок. Проблема опіки над дітьми особливо гостро розглядалася на тлі тотального зубожіння населення, голоду та епідемій, які прийшли на зміну двох світових воєн. До того ж, у багатьох дітей батьки загинули і вони залишилися наодинці з труднощами: у боротьбі за життя вони нерідко чинили злочини і потрапляли у в'язницю, тоді як суспільство потребувало кваліфікованих робітників.

У 1954 році ООН поставила відразу кілька цілей: визнання свята на міжнародному рівні, закріплення прав дітей Женевською декларацією прав дитини (яка складається з 5 принципів, спрямованих проти рабства і дитячої праці, торгівлі дітьми); створення спеціального Дитячого фонду ООН. Питання забезпечення до елементарних благ стояло найбільш гостро: освіта, якісна їжа дітей з різних соціальних шарів. Символом Міжнародного дня захисту дітей став прапор, де на зеленому тлі намальовані п'ять фігурок людей різного кольору, що стоять на поверхні земної кулі. Це символізує гармонію і єднання різних народів світу, незалежно від раси та національності.

В Україні свято започаткували у 1998 році, через 7 років після приєднання України до Конвенції ООН про права дитини. Тодішній президент країни Леонід Кучма підписав указ "Про день захисту дітей" напередодні свята, 30 травня. Наразі функція захисту дітей покладена на омбудсмена з прав людини Людмилу Денисову та уповноваженого з прав дитини Кулебу Миколу.

На сьогодні в Україні майже 70 тисяч дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Менше, ніж третина з них позбавлена шансу на усиновлення, кажуть чиновники. У решти дітей немає спеціального статусу, бо юридично вони перебувають під опікою родичів. Крім дня дітей завдяки ініціативі ООН 1 червня ще відзначають Всесвітній день молока і день батьків. Зазвичай батьки проводять день з дітьми, намагаються порадувати їх подарунками або провести час в зоопарках і парках. Але в умовах адаптивного карантину святкові заходи будуть обмежені. 1 червня - день, коли у деяких містах України вперше після перерви відкриються дитячі садки. Тому багато дітей проведуть день у своїй групі.

 Поради від бібліотекаря

«Як бути уважним і начитаним»

Як стати уважним?

Уважних людей сьогодні не так багато і тому більшість питає, як стати уважною людиною, що для цього потрібно робити, які є секретні методики, вправи, поради.

Розвинути уважність може кожна людина, але головне знати, для чого

вона вам потрібна. Уважність – така якість, яка у різних людей проявляється по різному. При цьому практика показує, що увагу, уважність можуть бути значно поліпшені за допомогою тренування. Одним із головних кроків до розвитку інтелекту, пам'яті, уважності є читання книг.

Чому читання корисне?

·        Читання допомагає розслабитися і відволіктися;

·        Читання сприяє здоровому сну;

·        Читання допомагає сфокусуватися;

·        Читання сприяє активній роботі мозку;

·        Читання може запобігти розвитку хвороби Альцгеймера та деменції;

·        Читання породжує емпатію;

·        Читання безпечне;

·        Читання позбавляє від самотності;

·        Читання допомагає краще виражати свої думки та переживання;

·        Читання – чудовий привід почати розмову.

Отже, щоб пам’ять, уважність не підводила, тримайте її у тонусі і не лінуйтеся працювати над собою.

Коли горів мій край вогнем

Краєзнавчий екскурс

4 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту перейшли у наступ, розпочавши Проскурівсько-Чернівецьку операцію. Армія прорвала оборону противника і здійснила небачений кидок на південь. Сильно укріпленим виявився Проскурів. Навколо міста генерал-фельдмаршал Манштейн сконцентрував понад 500 танків, артилерію, піхоту. Проскурів був важливим стратегічним пунктом для німців. Адже в ньому дислокувалися штаби групи гітлерівських армій «Південь» та 1-ої танкової армії. Місто було центром по забезпеченню армійських підрозділів провіантом, пальним та амуніцією, що зберігалися на 25 складах. Через нього проходила важлива залізнична лінія, яка забезпечувала технікою та провіантом всі південні формування німецької армії. Фашисти збиралися до останнього утримувати важливий для них у стратегічному відношенні пункт. Ними завбачливо було створено розгалужену систему мінних полів, сконцентровано значну чисельність артилерії та вкопано в землю танки для стрільби прямою наводкою.

Два тижні наші війська у важких боях намагались зламати німецькі оборонні рубежі на північних підступах до Проскурова. Вирішальним стало 24 березня. У цей день 304-а стрілецька дивізія раптовою атакою оволоділа Лезневим. Частини 127-ї дивізії атакували Гречани, а розвідники 2-ї повітряно-десантної дивізії з боєм увірвалися в Ружичну. Таким чином, місто було оточене, шляхи відступу ворогу відрізані. За цих умов відтягувати час було небезпечно, тому було вирішино звільнити Проскурів в ніч на 25 березня.

Атаки на місто почалися одночасно з різних напрямків. Підрозділи 107-го корпусу захопили залізничну станцію, аеродром, обласну, а потім міську лікарні. Через кам’янецький і фельштинський переїзди воїни 2-ї повітряно-десантної дивізії пробились до центру міста, інші військові з’єднання вийшли на Заріччя і форсували Південний Буг (біля нинішнього Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту). Атакований з усіх боків ворог намагався вирватися з міста. Запеклий бій точився в усіх куточках міста при підтримці артилерії і масованих ударів з повітря. Проскурів звільнили під ранок 25 березня.

Під час боїв за місто було знищено 1700 солдатів та офіцерів противника, 15 танків, 38 гармат, 1060 автомашин та бронетехніки, захоплено чимало трофеїв.

В оперативному зведені про визволення військами м. Проскурова та інших населених пунктів Кам’янець-Подільської області 25 березня 1944 року вказується: «Війська 1-го Українського фронту після упертих боїв 25 березня штурмом оволоділи містом і великим залізничним вузлом Проскурів – сильним опорним пунктом ворога і, продовжуючи розвивати наступ, з боями зайняли понад 150 населених пунктів…”.

       Люди радо зустрічали своїх визволителів. У боях за оволодіння містом радянські воїни проявили масовий героїзм: 31 частині та з’єднанню присвоєне почесне найменування «Проскурівських», а 14 полків і дивізій були нагороджені орденами.