Вони – безсмертні

«За мир у всьому світі – це значить за життя»

29 квітня, вшановуючи подвиги ветеранів, які не задумуючись віддавали своє життя задля світлого майбутнього і мирного неба над головою мільйонів людей, працівники бібліотеки-філії №10 в школі №24 організували зустріч-бесіду «За мир у всьому світі – це значить за життя» з ветераном праці, старшим інженером зв’язку укртелекому, заслуженою пенсіонеркою, донькою Ганни Хотовицької – учасниці партизанського підпілля – Ніною Тарасюк, а також із завідуючою постановчою частиною народного театру Хмельницького міського будинку культури, ветераном праці, заслуженою пенсіонеркою Ніною Гоїк.

Все далі й далі відходять у минуле роки німецько-радянської війни, але ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто мужньо захищав свій рідний край, про тих, хто мужньо витримував усі лихоліття війни і зміг зберегти найдорожче – мир, людяність і національну гідність. Яку потрібно мати мужність, силу волі й сміливість, щоб закрити своїм тілом ворожу амбразуру, знаючи, що ти врятуєш своїх однополчан, чи вибухнути разом із літаком на фашистських складах, щоб ворожі танки, літаки, боєприпаси не досягли нашої території. Чи мати мужність, як юні герої, ще зовсім діти, не видати під жорстокими тортурами інформацію про товаришів, закрити своїми грудьми бійця, шпигувати, добуваючи корисні відомості, як це робила Ганна Костянтинівна, рятувати та переховувати поранених, підривати залізниці.

Лише пожовтілі фотокартки, воєнний квиток, нагороди нагадують про матір, батька, дідуся, бабусю. Всі, хто боронив рідний край, жили і загинули заради нашого світлого майбутнього. Вони – безсмертні, бо людина живе доти, доки її пам’ятають. Сьогодні ми не в змозі розповісти про всіх учасників війни, але кожен із них заслуговує нашої поваги і вдячності. Тож пам’ятаймо їх, і для них це буде найвища нагорода.