Книги вихідного дня!

 

Йоанна Ягелло – польська письменниця і журналістка, автор творів для дітей та молоді. Ягелло завжди любила детективи, може, тому й виникла думка про подібну книгу. Однак Йоанна усвідомила, що хоче писати про важливі речі. Батько письменниці ріс в дитячому будинку, хоча і не був сиротою. Йоанна задумалася над тим, що відчуває матір, яка залишає дитину. Однією з відомих книг автора є «Кава з кардамоном». Хороша книга, яка буде цікава підліткам, віком головної героїні. Ця історія розповідає про стосунки з батьками, школу, дружбу, перше кохання і перше розчарування, скелети в шафі своєї родини, їх минуле, таке таємниче і ретельно оберігається від дітей. Загалом, стандартний набір тем, які завжди цікаві і болючі для підлітків. Книга правильна, в тому сенсі, що ненав'язливо навчає хорошому. Батьків – не брехати своїм дітям, розмовляти з ними, не замикатися і не ігнорувати. Дітей – не впадати у відчай, не опускати руки. Про найголовнішу таємницю Ви зможете здогадатися ще до самого «розслідування». Ще одна книга, яка заслуговує на увагу «Шоколад із чилі». Взагалі, на перший погляд здається з назв книг, що автор – фуд-блогер. Історія про дівчинку Лінке, що живе звичайним студентським життям. У неї багато проблем в сім'ї, стосунках із друзями, але виправляючи їх вона приходить до дивовижного кінця. Дуже легко і динамічно йде історія. Мова проста для сприйняття. Герої живі, як і події.

Ці книги можна взяти у нашій книгозбірні, пригоди чекають на Вас.

Традиції та прикмети Водохреща 19 січня та Голодної куті 18 січня!

 

Свята рано чи пізно завершуються, і саме 18 та 19 число стають фінальними у січні. Водохреще Господнє та Богоявлення здавна були одними з найважливіших свят та завершенням святок. Після Нового року, Різдва, Щедрого вечора, Василя наступав період очищення, люди святили воду та купалися в річках. Що ж іще робили на ці свята?

Голодна кутя або другий Святвечір

Напередодні Водохреща українці знову готували кутю. Перший раз був на Святвечір, тоді Щедра кутя 13 грудня, а 18 січня на Вілію (Голодна кутя, голодний Святвечір) готували пісні страви, бо готувалися до великого свята Водохреща.

Весь день дотримувалися суворого посту чи взагалі нічого не їли до сходу першої зірки. На вечерю готували страви з риби, пісний борщ, гречаники, пісні голубці, узвар, вареники чи пироги з капустою. Кутю готували, як і на Святвечір, без масла, тільки заправляли медом, маком, сухофруктами. Страв готували менше, ніж 6 січня, але обов’язково парну кількість. Якщо їжа залишалася після вечері, її віддавали курям чи худобі, щоб ті були здоровими.

Перед вечерею у церкві святили воду. Банки й глечики прикрашали квітами, щоб Бог захищав від напасті. І саме ця вода, освячена у вечір Богоявлення, вважалася найбільш цілющою.

Господар дому окроплював кожного члена сім’ї, а тоді й худобу. Ця вода мала знищити всяку біду та зміцнити здоров’я. З пиття свяченої води часто починали вечерю. В деяких місцинах є ще одна традиція: за господарем, коли той окроплює оселю, ходить молодший син з пирогами. Один пиріг має вкусити у сінях, інший – в коморі, а третій – надворі. Потім їх ділять за столом та їдять всією сім’єю, щоб бути здоровими та щасливими.

Після вечері заведено проганяти кутю зі словами:

Утікай, кутя, з покуття,

Узвар, іди на базар,

Паляниці, залишайтеся на полиці,

«Дідух» – на теплий дух,

Щоб кинути кожух.

 

Традиція проганяти кутю була і в запорожців на Січі. Вони влаштовували справжню стрілянину! Мабуть, щоб кутя точно злякалася. На Водохреще теж везли гармати й стріляли біля Дніпра.

Також по завершенню вечері всі ложки родина складала в одну посудину, а зверху клали хлібину, щоб хліб гарно родив у цьому році. З дому виносили дідух та спалювали на городі, таким чином вже прикликаючи весну й тепло. Попіл від дідуха був корисним для майбутнього врожаю, ним посипали город «щоб огірки вродили».

Після скромної вечері та спалення дідуха люди лягали спати та чекали ранку, щоб святкувати Водохреще. У деяких регіонах на Другий Святвечір лунають щедрівки і виконують деякі обряди зі Святвечора перед Різдвом.

Що робили на Водохреще 19 січня?

Це свято хрещення Ісуса Христа у ріці Йордані. Тоді Спасителю виповнилося 30 років, і він прийшов до Іоанна Хрестителя для обряду. Також саме в цей день після того, як Ісус вийшов з води, небо розійшлося і явився Дух Божий у формі голуба, який зійшов на Ісуса. Ця подія засвідчила таїнство Святої Трійці, адже водночас явилися Отець, Син та Дух Святий. Від того часу Ісус почав служіння людству.

Традиційно 19 січня освячують воду біля церков та ставки, річки. Зранку на воді вирубують з льоду ополонку у формі хреста. А випиляний із льоду хрест ставлять біля ополонки та поливають буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста із льоду ставили престол та оздоблення з гілок ялини у вигляді воріт.

Нехай і у Ваш будинок входить благодать і залишається з Вами на весь рік! З Хрещенням Господнім! Нехай у свято Водохреща чиста свята вода змиє печалі і негаразди. Миру в Вашому домі, тепла в серці, рідних людей поруч і віри в те, що все в житті складеться просто чудово!

Міжнародний день «Дякую»

 

Щороку 11 січня у світі святкують чудове свято – Міжнародний день «Дякую». Щира подяка завжди викликає позитивні емоції та теплі відчуття.

У Міжнародний день «Дякую» бажаю Всім не скупитися своєю ввічливістю і вдячністю, не забувати про просте і важливе «Дякую», бути уважними одне до одного, намагатися допомогти словом і ділом! Цінуйте людей, які щирі з Вами!

Цікаві факти про Різдво Христове!

Різдво Христове – чудове свято любові та надії, яке шанобливо відзначають у колі родин і дотримуються усіх традицій цього дня. Для усіх православних Різдво – це найбільше свято в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу.

У цей день прийнято вибачати образи минулого та дякувати тим, хто підтримував людину увесь рік.

Проте Різдво ще й овіяне загадками та цікавими традиціями, які відрізняються залежно від регіону країни.

Ми зібрали найцікавіші факти про Різдво Христове.

1. Історичний факт: християнське Різдво запозичене з давніх язичницьких культів. У дохристиянських релігіях так само святкувались народження богів – у давніх єгиптян святкували народження Осіріса, у давніх греків – бога вина Діоніса тощо. І дати цих днів народжень припадали традиційно на закінчення грудня – початок січня.

2. Один із найдавніших українських звичаїв – Вертеп. Історія вертепу в Україні бере свій початок, як мінімум, з 17 століття.

3. Перед Різдвом – 6 січня – традиційно святкують Святий вечір, обов’язковим атрибутом якого є 12 пісних страв на столі. Існують дві версії трактування цього числа: за однією – це кількість апостолів, а за іншою – кількість місяців у одному році.

4. Святкова ялинка насправді є атрибутом саме Різдва, а не Нового Року. Плутанина, яка є сьогодні, відбулася у далеких 30-х роках 20 століття, коли радянська влада вела антирелігійну пропаганду та забороняла святкувати Різдво. У ті часи ставили ялинку на Новий Рік і забули, що зірка на верху дерева – це не просто прикраса і вже точно не символ тоталітарного режиму – а Віфлеємівська зоря.

5. На території Київської Русі Різдво почали святкувати у 10 столітті, незадовго після хрещення. Проте всі свята у той час цілеспрямовано змішували із звичними народу – язичницькими святами. Так сталось із Різдвом – яке припадало на давнє свято Коляда.

6. У ніч перед Різдвом і добрі і злі духи блукають по світу, а кожен може обрати свій шлях: святкувати народження Христа за столом чи відправитись на шабаш до відьом. У цю ніч, сповнену потойбічних духів, найкращий час для гадань, які виявлялись, за віруваннями, найбільш правдивими. Традиція ворожити у цю ніч, давніша, ніж саме Різдво в Україні. Дівчата в нашій країні і сьогодні ворожать на свою долю.

7. Західна традиція класти подарунки дітям на Різдво у панчохи перед комином – теж мала б бути близькою по духу українцям. Адже вона бере свою історію не від Санти, а від святого Миколая – який є дуже шанованим у нашій країні. За легендою, він допоміг родині, у якій батько хотів видати заміж своїх доньок за чужих людей, аби врятувати їх від бідності. Святий Миколай підкинув їм через комин три мішечки з монетами, які впали прямісінько у панчохи, що сушилися причепленими під комином.

8. Одна із найдавніших сімейних традицій у переддень Різдва – після застілля з родиною нести вечерю хрещеним батькам. Брали кутю та інші страви і йшли в гості на декілька годин, але потім обов’язково вертались додому аби зустріти ранок Різдва з сім’єю. Після обіду вже могли навідати бабусь та дідусів, що живуть окремо або інших родичів.

9. Здавна повелося, що зустрічати Різдво годиться в святковому одязі, виставляти на стіл найгарніший посуд та стелити найновішу скатертину. А спізнитися до святкового столу було дуже поганою прикметою: будеш блукати десь на чужині весь наступний рік.

10. І найпрекрасніша традиція – колядки. У різних регіонах України вони відмінні, як і час для колядування – десь прийнято колядувати уже на Святвечір, а десь уже на Різдво та навіть наступний день. Адже це триденне свято.