19 березня кожного року відзначається важливе та
актуальне свято – Міжнародний тиждень ввічливості на дорозі.
Доброзичлива та ввічлива поведінка водія чи пішохода
говорить про рівень його культурного розвитку. Ввічливе відношення одне до
одного учасників дорожнього руху допомагає уникнути великої кількості аварій,
які часто стають причиною смерті.
Метою Міжнародного дня ввічливості на дорозі є залучення
людства до культурного поводження не тільки 19 березня, а й щодня.
Відзначення Дня Українського добровольця саме 14
березня обрано не випадково. Саме цього дня 2014 року з Майдану Незалежності в
місті Києві, одразу ж після завершення буремних подій, пов’язаних з Революцією
Гідності, на тренувальну базу в Нових Петрівцях відправилися перші добровольці,
де почали підготовку до участі в боротьбі за територіальну цілісність України.
Рішення про відзначення цього дня було прийнято
Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822 «Про
встановлення Дня українського добровольця». Це було зроблено з метою зміцнення
патріотичного духу в суспільстві, підвищення суспільної уваги і турботи про
учасників добровольчих формувань.
В цей день українці вшановують мужність та героїзм
захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Людей
з гарячими та хоробрими серцями, високим почуттям обов’язку задля захисту своєї
Вітчизни від ворога. Дякуємо добровольцям за їх подвиг, готовність віддати своє
життя заради незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Які воювали з 2014 року і захищають нас зараз. Хочемо побажати їм у цей день міцного здоров’я, витримки, мужності та віри у
ПЕРЕМОГУ. Нехай Господь Бог береже Вас від ворожої кулі.
Схиляємо у скорботі свої голови в пам’ять про тих
добровольців та воїнів, які полягли на полі бою й не повернулись додому, до
рідних домівок, до своїх батьків, матерів, коханих та дітей. Вони рятують нашу батьківщину від ворога.
Вічна слава героям, які полягли за Україну! Герої не вмирають!
Подвиг українських добровольців житиме у віках.
9 березня 1814
року у родині простих селян-кріпаків у селі Моринці на Черкащині народився
Тарас Шевченко. Його вважають основоположником літературної української мови.
Тарас Шевченко -
видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і
громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все
його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті
часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні
шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
Цікаві факти з життя письменника
Ø
1845 року
Шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом.
Ø
Тарас Шевченко
був дуже різносторонньою особистістю. Не зважаючи на свої яскраві
націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох
знатних росіян.
Ø
Крім тяги до
письменництва, Шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили
художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. Там він
дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик Енгельгардт
вирішив відправити Шевченка до Петербурга, щоб удосконалити майстерність свого
кріпака. Там і оцінили здібності майбутнього Кобзаря тогочасні представники
культури – Брюллов, Жуковський та Венеціанов. Саме вони доклали зусиль для
визволення Шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу –
2500 рублів.
Ø
Найбільш відомою
книгою Шевченка звичайно ж є «Кобзар», якій присвячено цілий музей у Черкасах
(єдиний на весь світ у своєму роді). Зібрані у «Кобзарі» вірші перекладені на
понад сотню мов світу. Більше ніж 8 мільйонів копій – таким був тираж книги за
часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.
Ø Перебуваючи у членстві
Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу
України та інших слов’янських держав, і столицею такої багатонаціональної
держави він бачив місто Київ, а не Москву.
Ø Основна освіта українського митця
тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-прихожанській школі.
Ø
Причиною
заслання Шевченка до Оренбурга рядовим були його неприйнятні для Миколи І
висловлювання. Окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. Однак цю
заборону він ігнорував. Саме в Оренбурзі Тарас Григорович написав більшу
частину своїх повістей. Це стало можливим завдяки добродушності російських
офіцерів, яким підпорядковувався письменник.
Ø Лише на письменництві творчість
видатного українця не закінчувалася. Він захопився ліпленням та гравіруванням
наприкінці свого життя.
Ø Останні дні свого життя Шевченко
провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Проте за день до
своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного
друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті
Канів. Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.
