Є в
українській культурі такий автентичний символ свята Різдва – Солом’яний Дідух.
Традиційно як тільки вставала перша різдвяна зірка, 6 січня до хати заносили
святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з
хати».
Сніп
впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок – вірили наші діди.
Ще з Біблії та її притч ми пам’ятаємо, що саме в стайні народився Ісус Христос.
Стояв холод, і Йосип побачив у стіні шпарину, яку затулив снопом, і в стайні
стало тепліше. Цей його вчинок і створив звичай застеляти на Різдво сіном хатню
підлогу, а на чільному місці ставити в кутку Дідуха. Його ще інакше називали
«дідом», «колядником», «колядою», «снопом-раєм».
Слово
«дідух» прийшло зі старослов’янського і в перекладі означає «дух предків».
Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів,
предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого
відродження живого, що є на світі. Це жертва кращого снопа природі та її силам
і духам. Дідух міг мати три, п'ять чи сім ніг.
Виготовлявся
він всією сім’єю, і на його виготовлення брали колоски жита, вівса, пшениці –
необмолочені, як є. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоди калини,
різнокольорові стрічки.
Сьогодні
дерево Роду як старовинний оберіг потроху вертається в наше життя та домівки.
Не можна сказати, що він залишився в нашій історії – поціновувачі можуть знайти
його готовим замовивши в майстернях соломоплетіння, чи взагалі навчитися самостійному
їх виготовленню, прийнявши участь в одному з майстер-класів, які зазвичай
проводять на передодні різдвяних свят. Виготовлений власноруч Дідух принесе вам
безліч емоцій та задоволення. Такі майстер-класи, як правило, доволі тривалі в
часі й відбуваються не менш як дві-три години, та час сплине зовсім непомітно
за такою захопливою справою.
На самого
найменшого «дідушка» потрібно знайти не менше двадцять колосків. Щоб зручніше
було плести, перед роботою краще ненадовго замочити сировину в гарячій воді –
це зробить їх м’якшими та більш еластичними. Потім колоски треба розкласти за
розмірами. В кожному пучку буде по сім штук – це є символ сім’ї, семи поколінь,
днів тижня. Мотузкою пучечок рівно перев’язується, при цьому треба бути
обережним, але в’язати міцно. Далі пучки треба зібрати разом, докупи, «східцями»
– так вийде пишна «голова» снопа. Зав’язується сніп під самими колосками, дуже
туго, тому що пізніше солома висохне і вузол послабшає. З боків треба ще
примотати два пучки, кожен по сім колосків – це будуть «вуса». Може бути ще й
«борода». Десь на середині перев’яжіть снопа мотузкою ще раз, не соромтеся
проявляти фантазію. Зробіть Дідуху ноги: розділіть на три, п’ять чи на сім
частин, в залежності від кількості колосків. Кожну ногу перев’яжіть в двох
місцях – у основи та внизу. Сніп можна зробити більш стійким – для цього треба
в основу вставити кілька міцніших соломинок. Далі ноги обрізати, дуже акуратно.
Ну і нарешті прикрашайте своє власноруч зроблене різдвяне дерево, Дідух –
керуючись власним смаком та фантазією. Такими декораціями можуть бути
мальовничі стрічки, ляльки-мотанки, сухоцвіт, калина тощо. Найголовніше –
притримуватись української колористики і при в’язанні використовувати тільки
натуральну сировину та матеріали. Місце, де повинен стояти Дідух у вашій хаті
покуття.
Колись
давно, ще у наших бабусь, його місце було під іконами. І стояв там Дідух аж до
самого Водохреща – тобто до 19 січня. А вже після його обробляли –
обмолочували, зерно висівали, солому за традицією палили на дорозі. В наш час
також можна висіяти зерно, хай і символічно. І ніколи не можна викидати Дідуха
на сміття – це прадавній символ не тільки Різдва, але й зв’язку поколінь, що
мусить тривати нерозривно, символ багатства та добробуту, спокою та життя.
Таким чином
давня гарна українська традиція відроджується, і ми залюбки можемо створити
самі, своїми власними руками оберіг для родини та оселі, прикрасити ним свою
домівку та зробити свято Різдва ще більш затишним та родинним.
