Всесвітній день пінгвінів

 

Щороку 25 квітня відзначається екологічна подія – Всесвітній день пінгвінів. Дата святкування була обрана в пам'ять про початок міграції тварин на північ для розмноження.

На честь дня початку міграції тварин на північ задля продовження роду була обрана ця дата святкування

 Пінгвіни дивовижні птахи. Ці безкрилі водяні тваринки мешкають тільки на землях в південній півкулі. Найбільше пінгвінів живе в Антарктиді та на деяких островах цієї півкулі. Лише деякі види пристосовані до життя в помірних і тропічних кліматичних поясах.

 У світі існує 18 видів пінгвінів, між якими є як схожість, так і відмінність. Серед них, найбільші, імператорські виростають до 110-120 сантиметрів, а найменші всього 30-33 см. Більшу частину свого життя вони проводять у воді, винятком тут є лише гігантські пінгвіни, що живуть у Новій Зеландії, які рідко залишають сушу. Крім того, це єдиний вид, представники якого не збиваються у великі групи, а живуть окремо.

Чому пінгвіни так дивно ходять? Причина дивної ходи пінгвінів полягає в їх незвичайній анатомії. По-перше, у них надзвичайно добре розвинені грудні м’язи — на них припадає до 30 відсотків ваги тіла. Це дуже відрізняє пінгвінів від інших птахів. Разом з тим їх тазостегнові кістки маленькі, а колінні суглоби не можуть рухатися.

Пінгвіни в основному харчуються рибою, а під час полювання можуть занурюватися під воду на 150-200 метрів. Крім того, вони дуже швидко і вправно пересуваються по воді, розвиваючи пристойну швидкість. Найшвидшим плавцем є субантарктичний пінгвін, який може плисти зі швидкістю 35 кілометрів на годину. Це можна порівняти зі швидкістю польоту синиці. Рекорд пірнання належить імператорським пінгвінам, які можуть затримувати дихання на 15-18 хвилин і занурюватися під воду на 500-530 метрів.

Метою Всесвітнього дня пінгвінів є привернення уваги людства до важливості збереження пінгвінів як тваринного виду, наголошення на загрозі зникнення пінгвінів, яка певною мірою пов’язана з людською діяльністю, залучення різноманітних організацій до подолання проблеми.

День жонглерів

Щороку 18 квітня відзначається свято мистецтва жонглювання.
    Жонглювання - це фізична майстерність підкидати та ловити один або одночасно декілька предметів.
    Ви будете здивовані, але є немаленька кількість видів жонглювання:

• класичне жонглювання;
• контактне жонглювання;
• жонглювання від полу;
• воллейклаб;
• бойове жонглювання;
• перекидне жонглювання;
• флейрінг;
• жонглювання кендамою;
• жонглювання йо-йо і діаболо;
• джогглінг;
• жонглювання поямі.

Жонглери - це люди з дивовижною реакцією, це проявляється в будь-якій ситуації, що вимагає миттєвої у відповідь дії. У повсякденному житті людина проявляє реакцію в основному за кермом і при заняттях спортом.

Людей з добре розвиненою координацією неможливо просто виділити з натовпу. На вигляд, вони можуть бути звичайними людьми, але в деяких випадках виражаються їх навички. Цікавий факт, найчастіше ми активно використовуємо навички координації в конкурсах. Абсолютно точно, жонглер не програє жодного конкурсу на координацію ні на одному святі. Пронести яйце в ложці, щоб не розбилося, або потрапити прив'язаним олівцем в горло пляшки - це ті речі, з якими у жонглерів немає проблем. Абсолютно марне, але приємне вміння в житті.

Міжнародний День супу

Кожного року, 5 квітня у всьому світі відзначають дуже смачне свято - Міжнародний день супу, який радує наші шлунки вже майже дев'ять тисяч років!

Слово «суп» походить від французького «soupe», а воно – від латинського «suppa», що в перекладі – хліб, розмочений у відварі або бульйоні. Однак, як страву суп у сьогоднішньому розумінні, який став щоденною їжею.

    Сьогодні у світі існує близько 150 видів супів, які поділяються на тисячу видів, кожен із яких має свої варіанти. Супи готують як влітку, так і взимку.
    Кухні різних країн багато в чому відрізняються одна від одної: різні континенти, традиційні інгредієнти та рівень життя більшості людей завжди відображається на повсякденній їжі. Але у кожного з них є якась особливість, яку варто спробувати.
Пропонуємо познайомитися із рідкими стравами деяких країн.

1. Національний суп України – це, як ми добре знаємо, борщ.Традиційна турецька страва - суп яйла чорбаси. Неймовірне поєднання йогуртової суміші з м’ятою, що просочена вершковим маслом.
2. Кукурудзяний суп — це класика американської кухні. Зазвичай у страву додають бекон. Крем-суп дуже ситний, тому одна миска, безперечно, може замінити весь обід.
3. Італійський рибний суп качукко сягає аж 12 століття і вважається, що рецепт вперше з’явився на Лігурійському узбережжі. У класичному варіанті має бути рівно 13 представників морської фауни.
4. Чеський суп-гуляш — це шматки соковитого м’яса, тушковані з цибулею, томатною пастою, перцем, картоплею в гострому ароматному соусі, а подаються у горщечках з хліба! Це неймовірно смачно та наваристе!
5. Огірковий суп — незамінна страва в кожній польській сім’ї, хоча з медом та соєвим соусом це більше нагадує азійську кухню. Страва близька до розсольника, але тут овочевий набір багатше та смачніше.
6. Таратор — це болгарський холодний суп з огірків, йогурту, волоських горіхів та зелені, який нагадує окрошку. Дослідники вважають, що слово «таратор» має перське походження, а сам рецепт — давню історію. Про це говорить і те, що на Балканах і в країнах Ближнього Сходу існують різні варіації таратора.
7. Авголемоно є традиційною грецькою стравою, а перекладається, як «яйця» і «лимони». Вважається, що подібний суп готували іспанські євреї, у сефардів такий суп називався agristada.
8. Гороховий суп з млинцями є важливою традицією для шведів. Існує декілька різних версій походження супу. За однією версією, католики не їдять м’ясо по п’ятницях і тому наїдалися ситним гороховим супом щочетверга. Інша версія, що традиційно цей ситний суп готували для солдатів, щоб вони не були дуже голодними в п’ятницю. Ще одна версія каже, що гороховий суп був простою у приготуванні стравою для прислуги, що працювала по пів дня щочетверга.
9. Харіра — пікантний, томатний суп із нутом та сочевицею, приправлений куркумою, зірою, коріандром та іншими спеціями. Слово харіра походить від арабського слова «шовк», стосується текстури супу — він дуже густий і ніжний.    Харіра часто посідає перше місце у списках марокканських страв, які потрібно спробувати. Це популярна пропозиція в марокканських родинах і ресторанах, і ви навіть можете знайти її у продажу як вуличну їжу.