День кросворда

21 грудня відзначають День народження кросворда. Зачинателем цієї гри вважають Артура Вінна, який в 1913 році опублікував свій перший кросворд у газеті New York World.

Науково доведено, що розгадування різноманітних кросвордів не тільки допомагає розважитися, коли більше нема чим зайнятися, але ще й значно тренує роботу мозку. Якщо людина щодня приділятиме до 25 хвилин на розгадування кросворда, то її інтелект, сто відсотків, підвищиться.

На сьогодні існує величезна кількість різних видів кросвордів: класичний, сканворд (скандинавський кросворд), японський кросворд, алфавітний, філворд (угорський кросворд), кросворд-ребус, кріс-крос (американський), дуаль, кейворд, і т.д. Кожний може вибрати для себе улюблений.

Тому, ми підготували для вас кросворд, щоб ви змогли перевірити свої знання та прокачати мозок - https://learningapps.org/watch?v=psam0i1t322.

Відгук на книгу

На вулиці вже холодно, падає сніг, а так хочеться тепла і маленького дива. Пропонуємо поринути у романтичну книгу Кетрін Райдер «Поцілунок у Нью-Йорку». Ця історія – саме те, що потрібне для різдвяно-романтичного настрою.

Головні герої: Шарлот, яка застрягла в місті через скасований рейс додому «…опинилася на Святвечір після провального семестру в Нью-Йорку – сама на летовищі, без жодних шансів дістатися додому…». Дівчині хочеться втекти після важкого навчання і розриву з коханим. Ентоні щойно кинула дівчина, з якою він мав зустріти Різдво і йому зовсім не хочеться повертатися додому. Книжка «Забудьте своїх колишніх за 10 кроків» яка «завела героїв у веселу, смішну, чудову і трохи незаконну халепу».  Юнаку та дівчині доведеться виходити із зони свого комфорту, робити вчинки, які їм не притаманні, а ще, звичайно ж, зближуватись… Нью-Йорк, Різдво і романтика… 

 

 День мандрівника у часі

8 грудня – «День, у який можна прикинутися мандрівником у часі». Відзначають це свято в інтернеті  вже понад 20 років, воно з’явилося завдяки фанатам фантастики. Любителі фантастики запропонували оригінальний спосіб святкування – вдавати із себе людей, які прибули з іншого часу.

Кожен з нас, хоча б раз мріяв побувати в минулому чи хоча б краєм ока побачити майбутнє. За допомогою книг можна поринути у світ фантастики.

1.    «Машина часу» Герберт Уеллс

2.    «Тimeless» Керстін Гір.

3.    «Вікінг у моєму ліжку» Джеремі Стронг.

4.    «Трикутник Зевса» Андрій Бачинський.

5.    «Час магії» Єва Феллер.

6.    «Останній лицар гетьмана» Оксана Зененко

7.    «Часодії» Наталя Щерба.

Завітайте до нас та виберіть свою книги з якою поринете у фантастичний світ!

День української хустки

«Ой хустино, хустиночко!Мережана, шита…» (Т.Шевченко)

Хустка є частиною української культурної спадщини, його вважають символом  любові, вірності та прихильності.

У минулому українки носили хустку протягом усього року. Дівчата до заміжжя носили стрічки, віночки, а після - одягали на голову хустку. Не даремно на весіллі знімання фати є дуже емоційним, адже це є перехідним моментом, коли дівчина з нареченої перетворюється на дружину - берегиню сімейного вогнища. Молоді жінки носили світлі та яскраві хустки, жінки у віці – темні, вдови – чорні. Жінки із заможних сімей носили хустки з дорогих тканин, бідні – із дешевших.

«Григорій Сковорода - український філософ, поет і байкар» 

3 грудня 2022 року виповнюється 300 років від дня народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога.

У власному житті він сповідував виразні й тверді принципи: самопізнання і внутрішня згода з волею Бога. Окрім того, філософ постійно наголошував, що людина має невичерпний духовний потенціал, який лише необхідно спрямувати у потрібне русло, на справи Божі: пізнання і творчість.

Увесь творчий доробок Григорія Сковороди, який включає 17філософських творів, 7 перекладів, збірник «Сад божественних пісень», «Байки Харківські», - це єдина система поглядів, Свого часу І.Франко назвав Г.Сковороду «національним філософом», оскільки він дав вираження глибоким і суттєвим духовним цінностям нації.

М. Ковалинський згадував Г.Сковороду у своїх листах «…Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, що складалася з трав, плодів і молочних приправ, споживав її ввечері, після заходу сонця; мяса і риби він не їв не через марновірство, а із своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулятися на чисте повітря і в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, всім задоволений, добродушний, вибирав і любив друзів за їхнє серце».

Життя Григорія Сковороди

Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1722 в селі Чорнухи в сім’ї малоземельного козака. Початкову освіту отримав у сільській школі, далі вчився  у Київській академії. 1742 року став учасником придворної співацької капели в Петербурзі.  Із 1750 року в складі російської місії мандрував та отримав знання у Європі, відвідав Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, вивчав звичаї і культуру, філософські ідеї, літературу.

У 1753 році працював у Переяславському колегіумі. Через запровадження новаторських ідей, недотримання усталених методів викладання його звільнили.

Упродовж 1754–1759 років працював придворним учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. У 1759–1769 роках Григорій Сковорода працював викладачем поетики і етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення.

Із 1769 року мандрував містами і селами Лівобережної України, даруючи народові знання і досвід духовного самопізнання. Упродовж близько 30 років життя Григорій Сковорода подорожував багатьма селами й містами України, поширюючи свої світоглядні цінності.

У 1753–1785 роках Сковорода написав переважну більшість поетичних творів, що увійшли дозбірки «Сад Божественних пісень».

9 листопада 1794 року філософ  відійшов у вічність у селі Пан-Іванівці (нині – Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповів поховати його на пагорбі біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Погляди Сковороди

У філософських ідеях і просвітительській діяльності Г. Сковорода приділяв головну увагу людині й її суті, суспільству та його поступу.  У розумінні Григорія Сковороди людина («микрокосм») і природа («макрокосм») мали внутрішню й зовнішню сторони. Внутрішню сторону людини він називав «телом духовянм», а зовнішню – просто «телесность».

Заперечуючи божественну силу і не обмежуючи суть людини лише «телесной стороной», філософ шукав внутрішню сторону в самій людині, в її справах і вчинках й у такий спосіб дійшов до розуміння соціальної нерівності й несправедливості.

Г. Сковорода відстоював рівність між людьми, право кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і волю, вважаючи останню найвищим досягненням людини.

Майбутнє суспільство Григорій Сковорода уявляв «горней республикой», де існували б загальна рівність і братерство. Шлях до ідеального суспільства він вбачав у вихованні нової людини через самопізнання, доступне їй за допомогою розуму і внутрішнього чуття. Керуючись власним розумом і спираючись на власне чуття, кожна людина, на думку Г. Сковороди, здатна пізнати саму себе як особу, правильно визначити свій життєвий шлях, знайти і зайняти в суспільстві гідне для себе місце.

Своє становище в суспільстві, на думку Сковороди, кожна людина зобов'язана визначити сама, відповідно до «сродности», тобто природної схильності до праці. Невміння і небажання більшості осіб із панства керуватися своїми уродженими схильностями і здібностями, їх прагнення різними методами отримати незаслужені чини, звання, високі нагороди, матеріальні цінності та інші блага, тобто «несродный труд», як вважав Сковорода, були причиною соціальної нерівності і зла.

Ідея Г. Сковороди про забезпечення всіх і кожного «сроднім трудом» передбачала зміну соціального життя шляхом перетворення праці на найвищу насолоду людини. Праця мала бути її природною необхідністю, головним обов'язком і моральною потребою, а праця по «сродности» – джерелом і запорукою всенародного щастя, основою процвітання суспільства.

Та Григорій Сковорода шукав вихід із існуючого становища не в активній боротьбі, а уникаючи ненависного йому світу зла, розуміючи під ним прагнення до збагачення, паразитизм і хижацтво панівної верхівки суспільства. Найважливішим завданням для усунення зла він вважав необхідність поширення освіти серед народу.

Досягнення тогочасної науки, особливо природознавства, відобразилися у всіх суттєвих аспектах світогляду Сковороди. Він засуджував застій, вважаючи, що «пресильный и прехитрый есть неприятель застарелое мнение», віддавав перевагу практиці. Виступаючи прихильником найбільш сміливих наукових концепцій, великий просвітитель вірив у безмежні можливості людського розуму. «Не разум от книг, но книги от разума родились», – писав мислитель.

Із просвітительською діяльністю, викладацькою роботою Г. Сковороди пов'язані його педагогічні погляди. Критично ставлячись до тодішньої системи виховання і навчання, він розробив свої принципи, що базувалися на «сродности», як основі формування суспільно необхідної людини. Виховання, на думку Сковороди, має бути святим обов'язком батьків, на яких покладались «две сути главныя... должности» – «благо родить и благо научить».

Удосконалення нахилів, задатків, «природи» необхідне кожній людині, незалежно від її становища в суспільстві. «Воспитание и убогим нужно есть», – писав Сковорода. Обов'язком учителів він вважав врахування «природи» дітей, допомогу в удосконаленні уроджених здібностей. Одним із важливих важелів у вихованні молоді Г. Сковорода вважав принцип – навчити вдячності дітей батькам. Невдячність, на його думку, зумовлювала суттєві моральні пороки суспільства.

Усе корисне і потрібне людині Григорій Сковорода називав прекрасним. Під красою ж розумів не зовнішню сторону суб'єкта, а його внутрішню суть. У житті людей вважав красивимивчинки, відповідні природні здібності. Мистецтво, поезія, музика мають слугувати самопізнанню, а не бути самоціллю, – наголошував філософ-просвітитель..

Найбільш мудрим вихователем людини Г. Сковорода визнавав саме життя: «Взглянь на род человеческий. Он ведь есть книга, книга же черная, содержащая беду всякого рода, аки волны, восстающия непрестанно на море. Читай ее всегда и поучайся, купно же будто из высокия гавани на беснующийся океан взирай и забавляйся».

Світогляд і просвітительська діяльність Г. Сковороди віддзеркалювалися у його поетичній творчості. Через пісні, кантати і псалми він викладав свої філософські погляди, таврував соціальне зло, прославляв природу, волелюбність людини.