14 січня українці святкують кілька свят. Перше – свято на честь Василія Великого. Церковні
джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу
чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і
саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.
За церковними календарем 14-го січня також
відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними
джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після
якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання
благої вісті Діві Марії, – Ісус.
І нарешті, 14 січня – також перший день Нового року за старим стилем.
Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі
називався Щедрим Вечором, що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий
стіл, який обов'язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на
Різдво, носили «вечерю», але цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській
бабі-повитусі.
Характерною прикметою новорічного свята в Україні
було й щедрування – давній
народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та
розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був
в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі
вплив християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До
кінця XIX ст. обряд щедрування, увібравши в себе національний колорит та
менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості й таким
зберігся і до сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар