День коміксів

 

Фанати мальованих історій по всьому світу святкують День коміксів 25 вересня. Цей день об’єднує тих, хто любить занурюватися у світ супергероїв, фантастичних пригод і яскравих ілюстрацій.

Хоча сучасні комікси з’явилися лише у 20 столітті, їхні джерела можна простежити набагато глибше в часі, аж до стародавніх форм візуальних історій.

Перші приклади мальованих історій можна знайти ще в стародавніх цивілізаціях. Єгипетські фрески, середньовічні гобелени, наприклад, Байонський гобелен, використовували візуальні зображення для розповіді історій у хронологічній послідовності.

Проте сучасна концепція коміксів почала формуватися в Європі та США у 19 столітті. Одним із перших вважається швейцарський автор Рудольф Топфер, який у 1827 році створив мальовану історію.

У США справжнім поштовхом до розвитку коміксів стало видання «The Yellow Kid» у 1895 році в газетах. Це був перший комікс із постійним героєм і текстовими хмарками, що розміщувалися безпосередньо у малюнках, а не під ними.

Початок 20 століття, особливо 1930-1940-ві роки, став справжнім вибухом популярності коміксів. У цей час комікси почали видаватися окремими книгами, а не лише у газетах. Це був так званий «Золотий вік коміксів», під час якого з’явилися легендарні герої, такі як Супермен (1938) і Бетмен (1939).

Комікси швидко стали важливою частиною масової культури. Вони не лише розважали, а й підіймали важливі соціальні питання, розповідали про боротьбу добра і зла, торкалися теми рівності та прав людини. За допомогою мальованих історій автори мали можливість доносити важливі послання до широкої аудиторії, включно з дітьми та дорослими.

 Book Review

Дорогі читачі, раді представити вам одну з найсвіжіших новинок на полицях нашої бібліотеки — захопливу та веселу книгу «Атака кухарок-демониць!» від популярної шотландської дитячої письменниці Памели Бутчарт. Ця книга, наповнена гумором та пригодами, ідеально підійде для молодших школярів.

Для більшості школярів шкільна їдальня — це улюблене місце, де можна смачно поїсти, відпочити та підкріпитися. Але для подруг Мейзі та Джоді це місце викликало тільки одне почуття — страх і огиду. І причина була зовсім не в черзі за їжею чи метушні в коридорах. Їхня нелюбов до шкільної їдальні була пов'язана з особливою стравою — картопляною запіканкою з м'ясом, яку готували кухарки. «Цю смердючу гидотну вони ЗАВЖДИ подають щонайменше РАЗ на тиждень»

Мейзі та Джоді кожного разу здригалися, коли наближалася чергова перерва на обід. Але одного дня все змінилося «Усі кухарки виглядали якось інакше. Вони красувалися в новій формі й навіть наділи оті чудернацькі чепчики, яких майже ніколи не носять»… Атмосфера в їдальні стала інша, а дівчата з подивом помітили, що в меню почали з’являтися страви, яких вони раніше ніколи не бачили. «Ці зміни сталися після приходу нової головної кухарки. «З появою нової головної кухарки в меню з’явилося багато дивних страв». 

Але виявилося, що головна кухарка працювала давно-давно у шкільній їдальні й «…зажила собі ПОГАНОЇ СЛАВИ».

Чому нова кухарка зажила собі такої поганої слави? Можливо хоче отруїти усіх дітей? Відповіді на ці питання ви знайдете на сторінках нової книги.

 День кантрі-музики

17 вересня світ відзначає День кантрі-музики (Country Music Day).

Кантрі-музика, відома своєю мелодійною простотою, душевністю та корінням у народній культурі, набула популярності в першій половині XX століття та залишається однією з найулюбленіших музичних традицій сьогодні.

Кантрі-музика виникла у Сполучених Штатах, в регіонах Аппалачі та Півдня, як частина фольклорної традиції переселенців, переважно з Ірландії, Шотландії та Англії. Вона поєднувала елементи народної музики з ритмами блюзу та госпелу. Перші записи кантрі з’явилися на початку 1920-х років, але справжнього розквіту цей жанр досяг у 1930-х, коли на сцені з'явилися такі видатні артисти, як Джиммі Роджерс і Картер Фемілі. Вони стали символами кантрі й заклали основу для подальшого розвитку жанру.

Кантрі-музика продовжувала еволюціонувати, проходячи через різні етапи та стилі, такі як «хонкі-тонк», «класичне кантрі», «неотрадиціоналістичне кантрі», і, зрештою, сучасне кантрі, яке часто поєднується з елементами попмузика. Такі імена, як Джонні Кеш, Доллі Партон та Віллі Нельсон, стали легендами, а їхні пісні донині надихають мільйони слухачів.

Музика кантрі також відіграє роль у просуванні соціальних змін. Багато сучасних артистів використовують свою творчість, щоб говорити про важливі питання, такі як рівність, соціальна справедливість та екологія. Такі виконавці, як Кейсі Масгрейвс і Ліл Нас Ікс, інтегрують сучасні теми у традиційний жанр, що робить кантрі більш доступним для нових поколінь.

День обміну ідеями

Щороку, 10 вересня світ відзначає День обміну ідеями. Свято, яке закликає людей ділитися своїми думками, креативними підходами та рішеннями. Засновником цього свята вважають Роберта Берча, який був переконаний у тому, що обмін ідеями — це ключ до розвитку суспільства, інновацій та особистого зростання.

День обміну ідеями не обмежується однією галуззю чи сферою діяльності — він охоплює всі аспекти життя: від бізнесу та науки до мистецтва, освіти та навіть повсякденних справ. Цей день наголошує на важливості відкритості до нових думок і креативних підходів. Багато людей використовують цей день як нагоду для участі в конференціях, семінарах, воркшопах, де можна поділитися своїми ідеями та почути інші.

Обмін ідеями не обмежується лише професійними колами. Це чудова можливість і для повсякденного життя. Прості розмови з друзями чи колегами можуть дати несподівані інсайти або наштовхнути на нові думки. Цей день підкреслює, що спілкування та відкритість — це джерела натхнення, які здатні змінювати життя.

День ліхтариків

7 вересня свято ліхтарів, або «Festa delle Lanterne», є одним із найяскравіших та найзахопливіших свят в Італії, яке привертає увагу як місцевих жителів, так і туристів з усього світу. Найвідоміші святкування відбуваються у Флоренції, Пізі та інших містах Тоскани.

 Однією з головних подій свята є «нічна хода з ліхтарями», коли тисячі людей проходять вузькими вуличками, тримаючи в руках кольорові ліхтарики різних форм і розмірів. Ліхтарі можуть бути як простими паперовими виробами, так і справжніми витворами мистецтва з унікальними візерунками та дизайном. Нічне небо підсвічується м'яким, теплим світлом, створюючи атмосферу казки та таємниці.

 Крім ходи, на вулицях часто проводять майстер-класи з виготовлення ліхтарів, де кожен охочий може навчитися робити свій власний ліхтар. Для італійців це важливий спосіб зберегти традиції та залучити молодше покоління до культурних звичаїв.

 Центральні площі та вулиці міст прикрашаються світловими інсталяціями, які вражають своєю величчю та красою. Часто на святі можна побачити масштабні фігури з ліхтарів, які представляють історичні події, персонажів або культурні символи.