Пам'яті Дмитра Брилінського

Дмитро Михайлович у колі родини

Пам’яті Дмитра Брилінського

Заснув поет. І березень, як берег

З ріки життя, забрав його собі.

Вже ні один не потривожить шерех.

А день, як друг, схиляється в журбі.

Поет приходить в світ, щоб все віддати,

З собою ж він нічого не бере.

Так він прийшов. І стежка з рути- м’яти,

І молодий, як він колись, орел.

Не видивлять його і не побачать,

Як не побачим  ми і вся рідня.

Та книги, що писав поет, щось значать,

І їх читатимуть у світлі дня.

І пам’ть не померкне – буде жити:

В малюнках, віршах, дітях він не згас.

Умів поет любити і творити.

Заснув навік… Та буде поміж нас.

Ніна Шмурикова